|
"Більше працював, ніж жив..." (Віртуальна виставка літератури до 150 річчя з дня народження Бориса Грінченка)
Грінчéнко Борис Дмитрович (27 листопада (9 грудня) 1863 — 23 квітня (6 травня) 1910) — український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Редактор низки українських періодичних видань.
Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. Тонка і вродлива дитяча уява насичувалася вабливим світом образів, заохочувала до творчості. І скоро, під враженням прочитаного, підліток починає писати і сам. Митець надзвичайної працездатності, емоційний, палкий, людина дужого інтелекту, Б.Грінченко свідомо клав на вівтар ідеї і своє життя, і свою подвижницьку творчість. Він автор близько 50 оповідань, повістей, поетичних збірок. Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, автора славнозвісного «Словаря української мови», але не слід забувати, можливо, найголовніше: він один з небагатьох будителів національної свідомості, один з небагатьох справжніх будівничих національної ідеї, один з небагатьох істинних патріотів України.
Ця віртуальна виставка познайомить вас, дорогі читачі, з книгами Бориса Грінченка, які є у фонді нашого центру.
 До видання увійшли вибрані твори класика української літератури Бориса Грінченка (1863—1910), життя і діяльність якого для багатьох поколінь служить прикладом подвижництва на теренах розвою української культури і національної ідеї. Письменник, поет, науковець, освітянин, автор славнозвісного "Словаря української мови", Б. Грінченко створив чимало творів, які і сьогодні викликають інтерес читачів. Добір текстів обумовлений шкільною програмою з української літератури.
Розраховано на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Б. Д. Грінченка.
 Вiсiм чоловiк - це буде товариство. Вони скинуться грiшми i за тi грошi наймуть Горянського землю. Хто скiльки грошей дасть, стiльки тому й землi буде. Можна хазяйнувати й гуртом, хоч краще кожному зокрема. А радитися про все гуртом i гуртом, так, як у громадi, справи рiшати… та й не про саму цю землю, а й про iншi: i за яку цiну вiддавати десятину, i яка цiна на наймитiв та на косарiв, i якi вiдбутки. I як i що робити в громадi, то й про це спершу в своєму гуртi радитися…
 Грінченко Б., Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. - Київ: Ін-т української археографії, 1994. - 189 с.
У книзі вперше в повному обсязі подаються листи двох видатних культурно-освітніх діячів України другої пол. 19 - поч. 20 ст. Михайла Драгоманова та Бориса Грінченка, в яких в полемічній формі розкриваються їх погляди на різні проблеми українського національно-культурного відродження того часу. В них читач знайде багато цінних думок, які мають важливе значення і для сучасних процесів розбудови української державності.
Грінченко Б. Брат на брата:Повість
Однією з провідних тем Бориса Грінченка стала тема нелегкої долі освітян, що присвячували життя благородній місії – нести у народ знання. Вчитель Євген Корецький разом із дружиною дев’ять років пропрацював у сільській школі, допомагаючи селянам і пробуджуючи у них громадянську самосвідомість. Але за свої добрі справи головний герой мусив поплатитися. Спочатку – арешт за політичні переконання, потім – зрада і невдячність селян, яким він допомагав. Це оповідання Грінченко написав у 1907 році, відчувши і передбачивши страшні події громадянської війни, яка розділила народ і стала причиною братовбивчої боротьби.
 Грінченко Б. Твори в двох томах. Т1-2./ Борис Грінченко. - К.: Наукова думка,1991.
Борис Грінченко жив і працював у XIX столітті, але його діяльність і творча спадщина як ніколи актуальні сьогодні. Хто ж він за переконаннями, покликанням, професією, чому його ім'я вимовлялося багатьма поколіннями людей і вимовляється нині з щирою повагою і глибокою пошаною?
|
